e.a.richter

невдоволений роллю
своїх складників на столі,
рук, що змішуються з чужими,
що безсумнівно є справою випадку;
не хитромудрого вибору:
оточений смертю, її запахом –
це чуже сновидіння,
з книги професора Ялома.

Серед купи листів із часів,
що невпинно збігають поміж
пальців кравчині-парки,
що сидить, утинає, клеїть, розносить
цей аромат, живе у грозі,
яка дуже швидко минає.

Усі її фото й листи в одному пакеті,
який вона передала мені зашнурованим.
У ньому конверт, оснащений імунітетом
проти тління розпаду смерті.
Свого часу хтось розпечатав його,
тепер він порожній.

Згодом на вулиці
старий брудний черевик,
який, можливо, звідкілясь випав –
як і той на горищі,
що його школярем я змушений був малювати.
Він належав колись дідусеві,
був створінням, що без кінця теревенило
і обурювалось новими часами.

В ньому немає запаху смерті,
тільки пам’ять про ногу,
про ходіння, кривавлення під час роботи,
пересування по чорній багнюці,
що просочувалася безмовно.

Уві сні від нього відпала підошва.
Мені забракло відваги,
мужності оголитись.
Що я втрачу: підошву чи душу:?
Мудру дурість чи дурнуватий глузд?
Що я здобуду?
Музику, від якої готові розтанути зорі?

(Зі зб. «Порожній конверт»)

(Ins Ukrainische übersetzt von Peter Rychlo.)

(Auf Deutsch hier.)