e.a.richter

з рота вродилося тільце моє,
яке знов народило ще менших і т.д.

Тоді я ще був з бородою,
що темно обрамлювала моє обличчя,

мав тугу шкіру, зовсім не зморщені губи.
Коли я дивився на себе, то бачив, як зверху я ніби зникаю

й знов повертаюсь у формі вроди
милості статків, усе це було майбутнім.

Я себе видихав, зовсім буквально,
як мертвий, що знову народжує мертвих,

і разом з наступним подихом
я знов повернувся до себе, здається, без змін.

Мої очі були розплющені,
мій подих зрошував їх тонкими слізьми.

Таким був мій сон,
коли я мав двадцять літ, ex cathedra.

(Зі зб. «Кімната для письма»)

(Ins Ukrainische übersetzt von Peter Rychlo.)

(Auf Deutsch hier.))