e.a.richter

О ружі, що за ружі, що ружі чинять ружам,
не знаємо того, що чинимо ми їм, це таємниця руж.
за огорожами, в садах, як ніч, чорнющі ружі.
вони вичікують, без жодних помислів про подарунок.

Я думаю про чорну ружу, яка так темно й надчутливо
звисала понад муром і над неторкнутим вологим ложем,
давно недоторканна. Я думаю про вкриту лаком ружу,
лакований букет – для нього чорну вазу я придбав, в Ікеа.

В Ікеа згадував я безліч руж на твоїх стінах, всі питання руж,
які твого життя не зовсім стосувались:
я таїну твою тобі залишив, однак для себе нотував у свій щоденник
усі можливі виправдання – про ружі і про те, що чинять ружі і чому.

Геть педантично – так, як ти плекала свої ружі, вся в сумнівах, як ти
мої розпитування щодо руж сприймала. А якось, серед рапсового поля,
я думав про жовтогарячі ружі, про море жовтих руж, і про твій дар
життя цих руж єдиним поглядом знов оживляти на просторах дальніх

(Зі зб. «Кімната для письма»))

(Ins Ukrainische übersetzt von Peter Rychlo.)

(Auf Deutsch hier.)